Роксолана - Люди як кораблі

Я не твій брат, ти не сестра моя
Ніколи не розказуй мені
Хто і в чому є винен на нашій землі
Люди, як кораблі
Кожен пливе, поки хвиля несе
І поки глибока вода-а
Глибока і темна до самого дна
До самого-самого дна
А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів
А від берега знову в море ідуть
Ті, хто вірив і правду знати хотів
На глибині зустрічаються всі
Так, ніби в морі місця нема-а
І труться бортами, аж стогне земля
Від зависті, підлості й зла
Хтось не доплив, бо йому помогли
Набрати повні трюми води-и
Бо стати героями тої війни
Дуже хотіли вони
А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів
А від берега знову в море ідуть
Ті, хто вірив і правду знати хотів
А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів
А від берега знову в море ідуть
Ті, хто вірив і правду знати хотів
Наш океан знає більше, ніж ми
Секрети всі у нього на дні
А ми ходим зверху, великі й малі
Люди, як кораблі
Гордо пливем, і не вірить ніхто
Що ним зацікавилось зло-о
І серед вітрів ми не чуєм щурів
Які прогризають нам дно